10212020Headline:

Від Homo sapiens до Homo amoralis

00-милостыня

Згаслі очі та тремтяча простягнута рука старенької жебрачки, яка стала на коліна перед всім світом, благаючи про допомогу, – все це й досі перед моїми очима.

Люди поступово деградують, вважаючи, що переходять на вищий щабель розвитку. Особливо це пов’язано із моральністю. Куди вона дівається незрозуміло. Здається, що в нашому серці вона уже не має місця. Якщо ти вживаєш алкоголь, нецензурні слова, зневажаєш бідних, жорстоко ставишся до інших тощо – ти крутий. Така тепер побутує думка. Суспільство аморальне.

Кожного дня я бачу на вулицях жебраків. Кажуть, то мафія, яка виманює гроші. Невже старенька, що вже не може навіть ходити і рада куску хліба,– то член мафії? Який абсурд! Ми, просто, в полоні страху. Страшно за свої гроші, золото, майно. Ми йдемо в нікуди. А чому ж нам не страшно за того дідуся, що збирає на смітнику поцвілий хліб, щоб поїсти.

«Не допоможу, на всіх грошей не напасешся» – так думає кожен із нас. А потім викидає рештки їжі, думаючи: «От знову зіпсувалося! Нікому їсти».

Всі сахаються жебраків, немов прокажених. Їх не люблять – це ж підриває авторитет нашої держави, нашу культуру. Цікаво, а в чому ж проявляється більше ознак культурної нації: в оголених моделях, що «ламаються» перед об’єктивами чи у моральних вчинках, що знову запалюють вогник надії в очах, що потихеньку згасають, зневіряючись у людській доброті?

___________________________________________________________________________________________