10282020Headline:

Маловідомі битви в історії України: 1362 рік – битва на Синіх Водах

2929_1375723326

Останнім часом, ця значна подія у вітчизняній історії, усе частіше долинає до всіх, хто більш-меньш цікавиться минулим. Найчастіше це пов’язується з перемогою письменника Володимира Рутківського у книжковому конкурсі від ВВС із книгою, присвяченою саме цій тематиці. Втім, дослідження цього незвіданого пласту української минувшини розпочалося значно раніше, проте ми не будемо піднімати пил з праць дослідників з минулого і сучасності, а перейдемо відразу до битви.

Постійні чвари та міжусобиці в Золотій Орді, якій тоді належали Київщина та Поділля, створили добре підґрунтя для спроби правителями Великого князівства Литовського взяти ці землі під власний контроль, здолавши ослабленого суперника.

Князь Ольгерд, як вважають деякі історики, після піврічного вишколу війська, який добре позначився на перебігу самої битви, вирушив у похід восени 1362 року. Саме в ту пору року, коли погодні умови сприяли литовсько-руському війську – не було спеки, а дощі ще не знищили степові дороги.

Хоча, існує чимало версій того, де відбулася вирішальна битва, наразі сучасні історики схиляються до думки, що це відбулося в урочищі Татарка десь між селами Добрянка і Тишківка на Кіровоградщині.

На руку Ольгерду зіграло й те, що кримський правитель Мамай своїм походом на Золоту Орду відрізав ординців українських улусів від центру. Також литовський князь добре знав, що для того, щоб перемогти, відсидітися в обороні – мало, варто ще й нападати, й бути при цьому мобільним. Саме тому походу передувала тактична виучка воїнів.

Військо ординців, очолюване Кутлубугом, Кочубеєм та Деметрієм вишикувалося у три загони. Натомість, поділившись на шість частин, півколом стало військо Ольгерда. Витримавши лобовий натиск ворога, центр литовців відступив на фланги, а татари, таким чином, опинилися між двох вогнів, адже з обох боків стояли загони озброєні в основному арбалетами, або як казали «самострілами». Після шаленого обстрілу литовське військо пішло в контрнаступ і змусило ворога втікати.

Основним наслідком даної битви стало визволення українських земель з-під золотоординського іга, ліквідація політичної влади та входження їх до складу Литовсько-Руської держави, яка стала однією з найбільших у Європі. Це сталося набагато раніше, ніж відбулася битва на Куликовому полі, що лише дала поштовх московському звільненню, яке розтяглося аж до 1480 року.

___________________________________________________________________________________________